Помітний прояв симптомів тривожного розладу особистості починається з пізнього дитячого або підліткового віку. Саме з цього періоду правомірно застосування даного діагнозу. Для більш раннього віку використовуються поняття «акцентуації характеру».

Люди з тривожним розладом особистості відрізняються емоційною надчутливістю до негативних оцінок і будь-якої критики з боку оточуючих. У них присутнє стійке переконання в тому, що особистість їх неприваблива. В результаті формується 2 характерних поведінкових патерни:

1. Прагнення до повного і жорсткого самоконтролю в поєднанні з постійним відстеженням реакцій оточуючих людей на свої дії.

2. Скутість, надмірна сором'язливість, замкнутість при спілкуванні.

Діагностичні критерії

Першою необхідною умовою для постановки діагнозу є відповідний вік. Необхідна наявність загальних діагностичних критеріїв розладу особистості. І нарешті, наявність трьох або більше специфічних симптомів тривожного розладу особистості:

- Стійке загальне почуття напруженості, тривожності, погані передчуття;

- Впевненість у своїй соціальній неадекватності, непривабливості своєї особистості;

- Знецінення власної значущості в порівнянні з іншими людьми;

- Надчутливість до критики на свою адресу, боязнь бути неприйнятим в ситуаціях соціальної взаємодії;

- Небажання вступати у взаємини без гарантій сподобатися;

- Обмеженість способу життя через потребу у фізичній безпеці;

- Уникнення видів соціальної або професійної активності, пов'язаних зі значущими міжособистісними контактами через страх критики, несхвалення або відкидання.

Причини

Однозначної думки з приводу причин виникнення цього розладу на сьогоднішній день не існує. Вважається, що на формування тривожного розладу особистості впливають генетичні, психологічні та соціальні фактори. Особливості темпераменту, що мають спадкову основу, а також акцентуація характеру, безсумнівно, є фактором.

Ситуація хронічного стресу в дитинстві у вигляді постійної критики і неприйняття з боку батьків з віком можуть перерости в даний розлад особистості як спосіб психологічного захисту від емоційно хворобливих ситуацій відкидання.

Лікування

У лікуванні тривожного розладу особистості провідне місце займає психотерапія. Медикаментозне лікування є додатковим, застосовується далеко не у всіх випадках і лише за особливими показаннями.

Дуже ефективними, дають швидкий і значний результат є когнітивна та поведінкова психотерапія, а також їх поєднання. В ході індивідуальної психотерапії лікар-психотерапевт виявляє дезадаптивні установки і поведінкові стереотипи; допомагає створити нові, більш адаптивні патерни мислення і поведінки і на їх основі навчитися бажаним соціальним навичкам.

Один з показників успішної психотерапії - трансформування мислення пацієнта з заміною його перебільшених негативних уявлень про себе на більш позитивні.

Ключові слова: тривожний розлад особистості (тревожное расстройство личности), психологічний захист (психологическая защита), психотерапія (психотерапия), лікар-психотерапевт (врач-психотерапевт), страх критики.