Одна з ключових ознак, з якою треба до уролога - кров в сечі і кров в еякуляті. Цей момент ігнорувати в жодному разі не можна. Особливо курцям, тому що куріння — це фактор ризику раку легень, раку сечового міхура, і, хоч і меншою мірою, раку простати.

Інші ознаки - це болі і неприємні відчуття в яєчках, болі в промежині, незвичайні виділення з сечовипускального каналу, біль в попереку, особливо, якщо вона проявляється з одного боку.

Якщо яєчка або одне з них змінюються в розмірі теж привід здатися лікарю. А ось різне їхнє положення якраз не повинно тривожити.

Потрібно стежити за тим, як виділяється сеча - болі бути не повинно, а походів у туалет має бути в середньому 6-8 разів на добу. Якщо струмінь слабкий, сечовипускання утруднене, уривчасте, з'являється нетримання, часті нічні позиви — все це приводи для того, щоб звернутися до лікаря, хоча далеко не всі з них точно означають, що людина хвора.

Як часто треба відвідувати уролога і чи потрібно до нього ходити жінкам?

Існує помилкова думка, що уролог - чоловічий лікар. Жінкам краще звертатися до уролога, а не до гінеколога, якщо йдеться про інфекції сечових шляхів — цистити, пієлонефрити. Це, до речі, найчастіші бактеріальні інфекції, вони трапляються частіше кишкових та легеневих. З такими проблемами краще йти не до гінеколога - сечові інфекції в цілому краще лікують урологи.

Чоловікам уролога варто відвідувати, якщо є тривожні симптоми, неприємні відчуття.

За профілактичним відвідуванням немає чітких єдиних рекомендацій, але радимо регулярно перевірятися після 45-50 років і періодично робити УЗД нирок та інших органів. При цьому обов'язково потрібно проводити самообстеження — чоловік повинен регулярно промацувати мошонку на предмет ущільнень та інших змін. Пухлини яєчок, наприклад, дуже довго практично безсимптомні — навіть коли виростають великими, все одно не болять.

Якщо у вас діагностовано одне з перелічених нижче захворювань, це також є однозначною причиною для консультації фахівця:

• запалення сечового міхура (або цистит);
  

• запалення сечівника (уретрит);

• запалення крайньої плоті та головки статевого члена (баланопостит);

• запалення передміхурової залози (простатит);

• запалення придатків та яєчка (орхіт та епідидиміт).