Чинники, що провокують виникнення коліту
Серед таких чинників розглядають: умови навколишнього середовища, імунну дисфункцію, ймовірну генетичну схильність.
Захворювання найчастіше розвивається у віці 20-40 років, другий його пік припадає на 55-70 років, хоча хвороба може виникати в будь-якому віці. Немає різниці в частоті розвитку коліту між чоловіками й жінками.
Як правило, хвороба розвивається поступово, має різну важкість протікання і відзначається схильністю до рецидивів. У деяких пацієнтів захворювання може тривати кілька років або навіть кілька десятиліть, тому воно визнане як рефрактерне захворювання кишечника.Факторами ризику є наявність запального захворювання кишечника, вживання нестероїдних протизапальних засобів, інфекційні агенти.
Діагностика коліту
Ключовим діагностичним критерієм є діарея з кров'ю, часто з домішками слизу. До інших симптомів належать: біль в животі, тенезми (часті несправжні позиви до дефекації), прогресуюче схуднення. Симптоми зазвичай тривають кілька тижнів або місяців. Близько 10-20% пацієнтів мають постійні симптоми.
Які аналізи треба здати?
З метою діагностики проводять:
- клінічний аналіз крові
- ілеоколоноскопію (виявляють легку кровоточивість, ерозії і виразки)
- гістологічне дослідження (біопсію). Його дані типові, але неспецифічні (дифузні гострі і хронічні запальні зміни, які обмежуються слизовою оболонкою і підслизової основою). Біопсію необхідно проводити, навіть якщо слизова оболонка товстої кишки має нормальний вигляд.
Коліт диференціюють з хворобою Крона, дивертикулітом, пухлинами, функціональної діареєю.
Види коліту
Коліт буває різних видів:
- колагеновий;
- ішфоцітарний;
- радіаційний;
- глибокий кістозний;
- нейтропенічний;
- ішемічний.
Стратегія лікування коліту грунтується на ступені тяжкості і формі захворювання, включаючи частоту рецидивів, реакцію на попередню медикаментозну терапію, побічні ефекти ліків. Вік на момент захворювання, тривалість перебігу - також важливі чинники. Важливо розрізняти пацієнтів з важким колітом, яким показана госпіталізація, і пацієнтів з помірно активним захворюванням.
Лікування, спрямоване на придушення патологічної запальної реакції і загоєння уражень травного тракту, сприяє зменшенню і зникненню симптомів, дозволяючи пацієнтові досягти тривалої ремісії. Попри неможливість повного одужання, симптоми захворювання і їх вплив на життя пацієнта можуть бути мінімізовані відповідним лікуванням.
В клініці «МедіКлаб» лікар-гастроентеролог призначає пацієнтам з колітом медикаментозне лікування, дієту, вітаміни, дезінтоксикацію, клізми, антибактеріальну терапію, біологічні препарати або хірургічне втручання в самих крайніх випадках.
Метою лікування є досягнення ремісії. У важких випадках передбачається стаціонарне лікування, яке включає дієту, засоби інтенсивної інфузійної (іноді і гемотрансфузійної) терапії, прийом сульфосалазопрепаратів, кортикостероїдів, пробіотиків тощо. Легка форма виразкового коліту може лікуватися амбулаторно. Але приблизно 1 з 10 пацієнтів рано чи пізно потребує операційного лікування, яке є єдиним шляхом до повного одужання.
